Як екологічні знання можуть протистояти прогресуючому опустелюванню планети?

 

На сьогоднішній день пустелі займають близько 11% території нашої планети і щороку даний показник збільшується. Дане явище називають опустелюванням. Воно викликає безліч проблем екологічного, економічного та соціального характеру.
 
Опустелювання відбувається внаслідок змін клімату, зведення рослинності, знищення біорізноманіття, вітрової ерозії, піщаних бурь та інших небезпечних процесів. Території, прилеглі до пустель необхідно всіма доступними насьогодні методами зробити більш стійкими до впливу даних факторів. Найбільш дієвим методом зменшення темпів розширення меж пустель є висаджування різноманітної рослинності, бажано з найбільш розвиненою і розгалуженою кореневою системою. Але часто, коли деградація екосистем та опустелювання заходять надто далеко, ці міри виявляються недостатніми для покращення загальної ситуації. Навіть коли дощ падає на розпечений ґрунт, він не може проникнути вглиб крізь пористу поверхню, тому що  вода надто швидко випаровується. В подібних умовах не можуть прийнятися навіть найбільш стійкі до пересихання породи дерев. І тут на допомогу можуть прийти знання про підвищення екологічної витривалості видів внаслідок симбіотичних взаємин[1].  

Яскравим прикладом використання таких знань є неймовірне перетворення савани Вічада в Колумбії, продемонстрованого Паоло Лугарі в Лас-Гавіотас.
Коли Паоло Лугарі запропонував перетворити савану Вічаду в Колумбії у тропічний ліс, ніхто не міг повірити, що це взагалі можливо, спираючись на наукові канони того часу. Савана на західному березі ріки Оріноко не мала жодної цінності, її вартість складала близько 2,50 доларів за акр, бо рівень рН ґрунтів був низький, а їхній якісний склад незадовільний. Позаду залишились 450 років підсічно-вогневого землеробства та культивування агресивних трав, які використовувались як фураж для великої рогатої худоби. До відновлення лісу на території савани у людей, що проживали навколо Лас Гавіотас, не було жодних шансів отримати роботу. Вони страждали на шлунково-кишкові хвороби, не мали якісної питної води та відчували дефіцит у необхідному медичному обслуговуванні.
Лугарі наполегливо займався проблемою, накопичував досвід та творчо підійшов до питання перетворення сухої опустеленої савани в пишний сад тропічного біорізноманіття. Зараз, через чверть століття, Лугарі запрошує відвідувачів на 20 000 акрів відновленого тропічного лісу. Він та його команда виявили, що симбіоз мікоризних грибів та карибської сосни не лише забезпечив виживання 92 % посадженої розсади, але й змінив фізичні характеристики регіону.
Прищепивши до маленької карибської сосни мікоризний гриб, Лугарі вдалось створити роздільний затінений простір, що захищав ґрунт і коріння рослин від впливу ультрафіолетового випромінювання. Не дивлячись на те, що напруження від високої температури залишалось досить сильним і призводило до опадання хвої з сосни, завдяки симбіозу з грибом вона продовжувала рости і розвиватись. Утворений хвойний покрив допомагав утримувати вологу в ґрунті та створював поживне компостне середовище.
Важливо, що хвоя, яка вкриває тріщини в породі, сприяє пом’якшенню температури ґрунту і дощова вода здатна швидко поглинатись. Збільшення «прохідності» ґрунту, створює сприятливе середовище для проростання насіння. За рахунок росту дерев і розширення біологічного різноманіття опади стають більш рясними. Суха савана з дефіцитом питної води та надмірно кислим ґрунтом стає лісом, причому тропічним — з достатком води, родючими ґрунтами та квітучими рослинами.
Японська знімальна група, яка прибула в Гавіотас, щоб переконатись у факті, котрому ніхто не вірив, побачила хмари, котрі пливли над саванною. Коли хмари дрейфували над лісом, команда відчула на собі свіжий дощ. Справді, зелений ліс набагато свіжіший за рівнину, яка має здатність швидко вбирати тепло сонячних променів. Коли поверхня прохолодна, вологовміст хмар знижується через низьку точку роси. Нині завдяки корисному симбіозу в Лас-Гавіотас створені всі необхідні умови для розростання лісу. Незважаючи на ці приголомшливі метеорологічні зміни та зміни ґрунту, мабуть, найбільш розрекламованим результатом було безпрецедентне зростання вартості землі. Земля, яка раніше не мала жодної виробничої цінності, отримала її відразу. За 21-річний період вартість кожного акра савани, перетвореної на тропічний ліс, пов’язана виключно із вартістю придатної для пиття води, харчів та доступних засобів існування, збільшилась в 3.000-кратному розмірі. Вода почала майже безкоштовно розподілятися серед місцевого населення. Також налагодили продаж залишкової води багатим мешканцям Боготи, які купують цю воду за ціною імпортованої води із Сан-Пелегріно або Евіан. Це забезпечило Лас-Гавіотас таким надходженням коштів, якого раніше й бути не могло.
У той час, як уряд та традиційний бізнес не змогли вирішити проблему місцевого населення, екологічне мислення та унікальна наполегливість команди однодумців задовольнили потреби багатьох людей. Це лише один із зразків успішного наслідування моделі функціонування природної екосистеми. Як тільки ми почнемо активніше впроваджувати подібні підходи у нашій діяльності, ми обов’язково знайдемо нові прогресивні рішення актуальних проблем сучасності.
 

---

[1] Всі біотичні фактори мають надзвичайно високе значення для підтримання гомеостазу біосфери. Але мутуалізм - це особливий тип взаємин, при реалізації якого виграють обидва партнери. Одним із варіантів мутуалістичних відносин між видами є утворення мікоризи. Мікоризи - це гриби, що ростуть у симбіотичних стосунках з корінням рослин, підвищуючи їхню витривалість та конкурентоспроможність, допомагаючи рослинам засвоювати нітроген, фосфор та інші ессенціальні речовини з ґрунту. У свою чергу, гриби отримують поживні речовини для власного росту з кореневих виділень. За оцінками, понад 85% судинних рослин мають мікоризу. Так, насіння більшості видів орхідей не проростає без діяльності грибного партнера, а лисички та трюфелі є прикладами комерційно цінних ектомікоризних грибів.